Козацька Покрова: Як 250 років тому українських воїнів зображували на іконах

Від лицарів Київської Русі – до лицарів ЗСУ! Минуло 1000 років. І в усі часи українські воїни захищали й захищають нашу державу, сподіваючись на заступництво Божої Матері. 14 жовтня – їхнє свято. Хай Покрова оберігає вас, воїни сучасної України! І хай додасться вам сила козацьких предків!
Свято Покрови виникло в IX ст. у Візантії і прийшло на землі Київської Русі разом із християнством

Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах як вияв вдячності Богові і Богородиці. А Володимир Мономах писав, що перемогами над половцями завдячує заступництву Діви Марії.

Це свято в Україні із загальнохристиянського уже давно стало національним.

Традиція вшанування Покрови перейшла від руських витязів до їхніх наступників. Вона стала одним із найголовніших свят у козаків, за що отримала другу назву – Козацька. Тоді ж і з’явилися нові ікони – “Козацька Покрова”, де під покровом Богородиці зображували українських ієрархів, гетьманів і козаків.

Головна січова церква завжди носила ім’я на честь Покрови. Її ікона стояла в кожному козацькому курені. Зображували Бородицю й на хоругвах, під якими козаки виступали в походи. Перед кожним походом навколішки ставали на молитву – “Під Твою милість прибігаємо”.

Найактивніші будівництво церков та іконопис на честь Покрови припадають на часи Івана Мазепи. Саме відтоді Покрова стала символом військової честі, звитяги, мужності, захисту кордонів, побратимства.

До нашого часу в Україні ікон “Козацької Покрови” дійшло лише трохи більше десятка. Решта, на жаль, або втрачені назавжди, або їхнє місцезнаходження невідоме…

Ікона “Покрова Богородиці” із зображенням запорозьких козаків. Друга половина XVII ст. Походить із м. Бахмач на Чернігівщині.

Розмір – 51х38,5 см. Дерево, левкас, олія, сріблення, тонування під золото, рельєфне тиснення, різьблення. Зберігається в Чернігівському обласному художньому музеі ім. Григорія Галагана.

“Покров Пресвятої Богородиці” – ікона з аналою січової Покровської церкви. XVIII ст.

Дерево, левкас, олія.

Її можна побачити у Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д. Яворницького

Січова ікона “Покров Богородиці” із зображенням останнього кошового Петра Калнишевського, запорозької старшини, судді, писаря та ін. Це копія 1836 р. з оригінальної січової ікони, про що свідчить напис на звороті: “Копія старовинної ікони, що знаходилася в Запорозькій Січі, а тепер в цілості перебуває у с. Покровському, що колись було Січчю. Написана копія 1836 р. Одеському товариству історії та старожитностей”.

Розмір – 50 х 34 см. Дерево, олія.

Ця копія належить Одеському історико–краєзнавчому музею.

Копія січової ікони “Покров Пресвятої Богородиці” з портретом останнього кошового Петра Калнишевського. Її 1905–го замовив історик Дмитро Яворницький із ікони 1770–х років, що зберігалася в церкві м. Нікополь.

Розмір – 51х37 см. Картон, левкас, олія.

Із фондів Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького

Фреска “Покрова Пресвятої Богородиці” в церкві отців Василіян у Жовкві на Львівщині. Середина 1930–х, художник – Юліян Буцманюк.

Він продовжив і розгорнув традицію “Козацької Покрови”. Тут видно і акт Злуки українських земель в одну державу. У центрі – митрополит Андрей Шептицький в оточенні єпископів Григорія Хомишина та Йосафата Коциловського, ченців–василіян. Біля їхніх ніг символ Голодомору – українська жінка в подертій вишиванці, що плаче над померлим від голоду сином.

Ліворуч під панорамою Києва із банями Печерської Лаври та Святої Софії – портрети діячів УНР та Гетьманату: Симона Петлюри, Михайла Грушевського, Павла Скоропадського, Михайла Омеляновича–Павленка, Марка Безручка. Поряд – кобзар із порваними струнами, бідна селянка – символи обірваного шляху України до незалежності.

Праворуч – під панорамою Львова – зображено діячів ЗУНР: Костя Левицького, Євгена Петрушевича, Сидора Голубовича, Василя Панейка, Дмитра Вітовського, Григорія Коссака, Мирона Тарнавського, а ще січового стрільця, пластуна, селян із снопом збіжжя.

І над усіма – Богородиця, яка бере під свій покров Україну, її народ, військо та церкву.

“Покров Богородиці” із зображенням у натовпі козацької старшини та їхніх дружин у вбранні часів Гетьманщини – кунтушах і корабликах. XVIII ст.

Ікона походить із с. Мала Бугаївка, нині – Васильківського р–ну Київської обл. За іншою версією – із Миргорода на Полтавщині.

Розмір – 100х75 см. Дошка, левкас, темпера, золочення. Дерево, олія.

Її бережуть у Національному художньому музеї України, в Києві.

“Покров Богородиці” із зображеннями гетьмана Івана Мазепи, переяславського полковника Івана Мировича, префекта Києво–Могилянської академії Феофана Прокоповича та російського царя Петра I з його дружиною Катериною I. Копія XIX ст. з ікони початку XVIII ст. Оригінал, на жаль, втрачено назавжди.

І кона походить із Покровської церкви або Вознесенського собору в Переяславі–Хмельницькому, що на Київщині.

Розмір – 128 х 66 см. Полотно, левкас, олія

Вона теж зберігається у Національному художньому музеї України

“Покров Богородиці” із зображенням чернігівського полковника Павла Полуботка. Перша половина XVIII ст. Первісно, напевно, була в дерев’яній Покровській церкві міста Новгород–Сіверський на Чернігівщині.

Розмір – 115,5х78,3 см. Дерево, левкас, темпера, олія, золочення.

Із фондів НАІЗ “Чернігів стародавній”

“Покров Богородиці” із зображенням невідомого козацького старшини – ліворуч у гурті. Середина XVII ст.

Походить із села Саварка, тепер Богуславського району Київської областi.

Розмір – 101х73 см. Дошка, левкас, темпера, золочення

Знаходиться в Національному художньому музеї України

“Покров Богородиці” із зображенням невідомого козацького старшини – ліворуч у гурті. Кінець XVII ст.

Походить з села Кобижча, колись – містечко, нині – село Бобровицького району Чернігівської областi.

Розмір – 134х75 см. Дошка, левкас, ритування, темпера, олія, сріблення, золочення

Її можна побачити в Національному художньому музеї України, Київ

“Покров Богородиці” із зображенням наказного гетьмана запорозьких козаків Івана Сулими та його правнука Семена Сулими, козацької старшини, царя та цариці. Між 1739–1741 рр. – коли Семен Сулима отримав уряд переяславського полковника.

Походить із Покровської церкви села Сулимiвка, тепер Бориспiльського р–ну на Київщині.

Розмір – 110х78см. Дошка, левкас, олiя, золочення, на обрамленнi – сріблення.

Із фондів Національного художнього музею України, Київ

“Покров Богородиці” із зображенням Богдана Хмельницького і архієпископа Лазаря Барановича. Перша половина XVIII ст.

Походить із Покровської церкви села Дешки, тепер Богуславського району Київської областi.

Розмір – 88,5х60,5 см. Дошка, рiзьблення, левкас, темпера, олiя, срiблення, золочення

Із фондів Національного художнього музею України, Київ

Богородиця — покровителька українських воїнів освячена Митрополитом Епіфанієм у 2017 році.

Написана іконописцем Юрієм Нікітіним, за підтримки БФ «Корона Князів Острозьких» відомого литовського мецената Робертаса Габуласа.

На іконі зображені українські воїни різних епох, зокрема Святий Рівноапостольний Князь Володимир Великий, руський воїн, Гетьман України Іван Мазепа в похідних військових латах, січові козаки, старшини Армії УНР в одностроях Третьої «Залізної» дивізії, козак Полку Чорних запорожців, воїни Української Галицької Армії, Української Повстанської Армії, боєць «Самооборони Майдану», вояки добровольчих батальйонів, сучасні українські воїни АТО, які зібралися навколо постаті небесного покровителя українського воїнства Архистратига Божого Михаїла.

11 січня 2020 року митрополит Епіфаній разом з капеланами освятив понад 20 тисяч ікон «Пресвятої Богородиці  покровительки українських воїнів» для українських військовослужбовців.

Копії ікони знаходяться у Церкві святого Миколая «Пам’яті жертв Чорнобиля» (Київ, «Татарка»).

За матеріалами УІНП

Tagged:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *