Проєкт дезінтеграції українського простору: Дмитро Сидор, «русини», РПЦ і «русскій мір»

Дмитро Сидор. Святлина: lem.fm

Нещодавно «Духовний фронт України» писав про арешт владою Чехії «лідерів» підконтрольного Росії крила русинів Василя Джугана та Михайла Тяска. Ми також зазначали, що минулого року президент Чехії Мілош Земан зустрівся з цими самими «лідерами». Та найцікавішою особою із присутніх був священник РПЦвУ Дмитро Сидор. Саме його називають неофіційним лідером русинів Закарпаття і на це є свої підстави.

Ми можемо сміливо казати, що Дмитро Сидор оскверняє цінності українського народу, ставить під сумнів існування України як держави, української мови, самої української нації, поширює поняття та ідеологію «русского міра».

Дмитро Сидор. Світлина: lem.fm

Дмитро Сидор, настоятель Хресто-Воздвиженського собору РПЦвУ в Ужгороді наполегливо іменує український народ Закарпаття (історично сформований субетнос українського народу) так званими «русинами».

Ще 2008-го проти Дмитра Сидора було заведено кримінальну справу за статтею «Зазіхання на територіальну цілісність України» (ч.2 ст. 110 УК). А 1 грудня того ж року у Мінську товариш Сидор проголосив незалежність «Республіки Подкарпатська Русь». А ужгородський клірик Московської церкви також відомий різкими і провокативними заявами, зокрема, щодо «геноциду русинів Україною». За інформацією ЗМІ Сойм підкарпатських русинів, який очолює сам Сидір, фінансувався російським урядовим фондом «Русскій мір».

Русинство – це майстерно сконструйована технологія, а не наука

Саме існування «русинської нації» серйозними дослідниками не визнається, у тому числі і автором монографії «Російський» сепаратизм: націєтворення IN VITRO», професором Ужгородського національного університету Любомиром Белеєм.

«Русинство – це майстерно сконструйована технологія, а не наука. Те, що не стосується української культури, я пропоную не називати русинським. Це проєкт дезінтеграції українського простору», – впевнений Любомир Белей.

Аргументи на доказ цього можна знайти у книжці професора. Це детальний аналіз генетики, особливостей функціонування та механізмів «русинського» сепаратизму. Автор відслідковує історичні зв’язки, аналізує соціокультурний контекст і викриває псевдонаукові маніпуляції, які лежать в основі цього руху. Любомир Белей зауважує, що русинів та українців не слід розмежовувати – ті, хто вважають себе неукраїнцями мають право називатися будь-як, але вживання етноніма «русин» – це просто крадіжка назви. Тому для розмежування він вживає у книзі слово «неорусин». Професор вважає, що термін «русин» – етнонім, який використовувався до появи терміну «українець», а «русинська мова» – діалект української. Він також прихильник заборони використання терміну «русин» в значенні «не українець», а замість нього пропонує використовувати терміни «неорусин» і «неорусинство».

Соратник Сидора Петро Гецько у Москві. Світлина: veterano.com.ua

Подамо пару цитат з книжки Любомира Белея, оскільки зрозуміліше підкреслити описувану нами проблему просто неможливо:

«Неорусинство – це не маргінальна закарпатська проблема, а місцевий різновид вкрай небезпечної антиукраїнської політики, спрямованої на дезінтеграцію українського етнокультурного простору та цілісності української держави. Основна мета неорусинської доктрини – заперечити українськість історичного Закарпаття і тим самим суттєво – на 200-300 кілометрів – обрізати найзахідніші українські етнічні терени».

«Сучасне неорусинство у різних державах має свої особливості. В Україні – це СЕПАРАТИЗМ та відокремлення найзахідніших областей, у Словаччині, Угорщині, Польщі, Сербії, Хорватії та Румунії – це міноритарна політика, спрямована на розщеплення місцевої української спільноти та обрубування її звʼязків з Україною…».

Три роки за ґратами за сепаратизм. Але умовно

У 2008 році за фактом діяльності «Сойму підкарпатських русинів» Служба безпеки України порушила проти Дмитра Сидора кримінальну справу в зв’язку із «зазіханнями на територіальну цілісність України». Главу так званого «Cойму підкарпатських русинів» притягнули до кримінальної відповідальності за меморандум, прийнятий на конгресі русинів 25 жовтня 2008 в Мукачеві. Текст меморандуму містив «Акт проголошення відновлення русинської державності».

Згодом справа була передана до суду. 19 лютого 2012 року Ужгородський міськрайонний суд за частиною 1 статті 110 Кримінального кодексу України («посягання на територіальну цілісність і недоторканість України») присудив йому три роки позбавлення волі (умовно, з відтермінуванням на два роки) та сплату штрафу на сумі 1840 гривень. Яка для нього є дуже смішною, він такі гроші взагалі не рахує.

Того ж 2012-го Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив без змін вирок, винесений Дмитру Сидору Апеляційним судом Закарпатської області – три роки позбавлення волі з випробувальним терміном на два роки.

Дружба з іншими «сепарами» і патріархом Кірілом

Дмитро Сидор ніколи не використовує термін «Карпатська Україна». Хіба йому не відомо про діяльність її першого президента, отця Августина Волошина? Звичайно, відомо, але ідеологія «русского міра» примушує Сидора використовувати неадекватні і застарілі терміни.

При цьому о. Дмитро висуває умови: «Якщо Україна і нова влада зуміє визнати права русинів, то ми, русини, готові залишатися українським анклавом, українським Калінінградом». Однак, як зазначає Сидор, «якщо Україна не здатна визнати наш законний статус автономії і вічно плаче, що Закарпаття живе на дотаціях Києва, то нехай зніме з себе тягар дотаційного регіону, і ми мирно розійдемося. Як Чехія зі Словаччиною».

Дмитро Сидор також «засвітився» на акції сепаратистів у Польщі. Про це на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук повідомив Ігор Ісаєв. Дмитро Сидор, як виявилося, приїжджав до лемків-сепаратистів вчергове зовсім недавно – в 2017 році, на 70-ту річницю акції «Вісла», в місцеву сепарську організацію «Руська бурса». Якщо перший візит тримали в таємниці, то зараз про це повідомили навіть сепарські лемківські ЗМІ. А поваги до територіальної цілісності України там нуль, її частина називається виключно «Підкарпатською Руссю».

Патріарх РПЦ Кіріл і Дмитро Сидор. Світлина: getsko-p.livejournal.com

Примітно, що свою політичну діяльність священник пояснює «згідно з основами соціальної концепції Російської Православної Церкви». Восени 2010 року протоєрей Димитрій Сидор отримав від Моспатріарха Кіріла благословення і взяв участь у Європейському Російському Форумі, на якому прочитав доповідь про «факти дискримінацій, етноциду з явними ознаками геноциду русинської нації в Україні». І, нагадаємо, все це відбувалось, коли Дмитро Сидор знаходився під слідством.

Агітка “Підкарпатської Русі”

Після проведення I Європейського конгресу підкарпатських русинів, на якому було визнано відновлення особливого статусу Закарпаття як спеціальної самоврядної «території русинів на південь від Карпат» із назвою «Подкарпатская Русь». У 2012 році його, нагадаємо, засудили до трьох років позбавлення волі умовно з відтермінування вироку на два роки.

У мережі можна знайти відео виступу Сидора на конференціях організації «Український вибір», що фінансується кумом Путіна Віктором Медведчуком. А в березні 2014-го Сидора цитував письменник Олександр Бобров у статті «Не забудьте про русинів» для російської «Літературної газети»: «Самим руським людям треба усвідомити: є східнослов’янська, загальноросійська цивілізація, – каже священник. Вона починається з нас, із Закарпаття, і тягнеться до Аляски!».

Священик зізнався, що його особливо «пригнічує і вражає, що, залишаючись вірними нашій спільній вірі, давньоруській мові», русини не отримують «жодної допомоги від Росії».

У 2011 році Дмитро Сидор в примусовому порядку намагався змусити Кабмін України визнати його нацменшиною, а також заявив про право русинів «зі зброєю в руках захищати свою свободу» від України. У тому ж році на екстреному засіданні керівників молодіжних русинських організацій 10-ти країн о. Дмитро Сидор з соратниками оголошені «маріонетками в руках імперських спецслужб» Росії та США.

Священник Московської церкви не раз виступав на проросійських майданчиках, на кшталт «Русскіє на Украінє» з різкими заявами на адресу України.

«Ми шкодуємо Україну за те, що Господь не дарував їй нормальної влади. Ті три президенти, які в України були, – це були її прямі вороги і руйнівники. Але і з новою владою, на яку русини «покладають великі надії», немає повного взаєморозуміння».

«Ми звинувачуємо Київ в етноциді, в дискримінації з явними елементами геноциду. Адже триває варварське невизнання русинського народу, його національності, заборона на русинські школи та вивчення русинської мови. Ведуться судові переслідування за те, що русини хочуть бути такими».

З приводу взаємини Закарпаття та України протоієрей Димитрій Сидор повідомив: «Якщо ви дружину б’єте, то вона, врешті-решт, вас залишить! І дарма потім ви будете заявляти, що вона «зла сепаратистка і шпигунка сусіда!». А не треба було її бити».

«СБУ для нас – терористична організація», – додав московський священник.

Для Сидора Закарпаття – «дрєвній осколок русского міра»

Для Сидора та його компаніх Закарпаття – це Карпатська «Русь», як «дрєвній осколок русского міра», а закарпатці – це «карпаторосси», частина єдиного «великоруського народу». На жаль, таких яничарів у дуже великій кількості наплодила радянська система, а також система Кучми та Януковича. Таких же закарпатських українофобів на даний час виховує, надихає у кращих традиціях «русского міра», тепер уже в церковній обгортці, під релігійними гаслами.

Іменування Закарпаття та українського народу, який тут проживає наполегливо «Карпатською Руссю» і «Карпатськими русинами», що побічно містить заклик до порушення національно – територіальної цілісності України і промосковським сепаратизму карпатських українців. Більше того, тут міститься пряме заперечення того факту, що український народ існує.

Поширення паніки і пораженських настроїв можна угледіти в активній діяльності заперечення Томосу і автокефалію Української церкви… що пройшло червоною ниткою через майже всю «проповідницьку» діяльність Дмитра Сидора.

Наприклад, згадаємо цікаве відео з проповіді 14 жовтня 2018. Сидор заявляє що всі, хто не в Московському Патріархаті «алкоголіки», та всі рішення Константинополя, щодо надання Томосу про Автокефалію Української Церкви – не є і не можуть бути законними.

У цій проповіді Дмитро Сидор (а також в інших його публічних висловлюваннях) сіяв ворожнечу проти представників ПЦУ (а рані УАПЦ), звинувачуючи їх в грубій формі в «неканонічності» та антропологічної неповноцінності. Більш того, з його подачі, активістки приходу в грубій формі проганяли представників Закарпатської єпархії ПЦУ і забороняли розповсюдження газети «Срібна земля». Дані факти тільки зайвий раз свідчать про розпалювання ненависті самим Дмитром Сидором і його парафіянами.

Згадаймо, що говорить Кримінальний Кодекс України. і зіставимо з його положеннями політичну діяльність Дмитра Сидора

1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, – караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої.

Об’єктом злочину є безпека держави у політичній і воєнній сферах, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією, законами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Чекаємо, коли українці правоохоронці наслідують прикладу своїх чеських колег. А український суд вже не буде таким милосердним як минулого разу.

 

Tagged:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *