«Я побачив на власні очі, як це: „Голос крові брата свого волає до Мене від землі“», — капелан ПЦУ про поховання 21 українського воїна

фотоконкурс 2019 / Автор Дівєєв Сергій - на фото капелан Дмитро Поворотний

Капелан Православної Церкви України Дмитро Поворотний розповів, що коли у 2014 році разом із іншими священниками відспівував 21 українського бійця, тоді він побачив на власні очі, що означає Біблійний вислів: «Голос крові брата свого волає до Мене від землі». Він запам’ятав цей похорон на все життя.

«„Ось, кров невинна і праведна волає до Мене“- (3 Езд. 15:8) 6 років тому, 23 вересня 2014 року, в Дніпрі було одночасно поховано 21 загиблий, неопізнаний. Це було моє перше масове поховання загиблих на цій війні», — написав капелан у Facebook.

«До цього я вже ховав воїнів, але по одному, в травні — Олега Ейсмонта, в червні Сергія Демиденка, в липні- Анатолія Голозубова, в серпні Володимира Градиського, але те, вересневе поховання, було іншим: 21 труна, я не знав цих людей, та і ніхто не знав напевно кого ховали, на хрестах були таблички з незвичним написом: „Тимчасово невстановлений Захисник України“».

«Потім, аж до літа 2015 року, у мене будуть ще, десь з десяток, таких масових поховань з табличками „Тимчасово невстановлений Захисник України“, ще більше поховань одиночних, встановлених, багато що стане звичним, але отой похорон, 23 вересня, в центрі Дніпра, на площі Героїв Майдану, я буду пам’ятати до свого останнього подиху», — написав отець Димитрій.

«Плакало небо, краплі дощу падали на обличчя і змішувались зі сльозами присутніх людей, яких було до сотні, 21 труна вкрита прапорами, почесна варта, оркестр, 20 священників співають Чин поховання, поодинокі перехожі, бо більшість обходила площу іншим краєм, проїжджаючи повз автівки… Потім Краснопільський цвинтар, ряди однаково викопаних ям, однакові хрести, однакові вінки, лопати, рушники, залп останнього салюту, Гімн України підноситься в дощові хмари, труни опускаються в землю, остання молитва…», — із сумом пише священник ПЦУ.

«Саме тоді я побачив наявно, як це: „Голос крові брата свого волає до Мене від землі.“ (Бут.4:10)
Я знаю чия зброя вбила, я знаю хто стріляв, хто дав наказ і хто благословив на вбивство, я знаю хто пролив цю кров, я знаю хто вбивця, я знаю, що ворог (знаходиться, – ред.) не в Україні — це рОСІЯ», — підкреслив капелан.

«Цього не можна забути, десятки трун на площах українських міст — це вартість домовленостей з рОСІЄЮ, і її обіцянок, це вже не вперше за століття наших „братських стосунків“, починаючи з Андрія, якого вони за це назвали „Боголюбський“- і до сьогодні… Про це треба нагадувати, бо той, хто це пережив і пам’ятає — той розуміє, що це війна на знищення і не ми її почали, а тому ми мусимо перемогти, інакше після нас не залишать і цвинтарів, бо ці могили — свідчення їх злочину, який волає до Неба».

фото Egons Upītis

Tagged:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *