30 років з дня вбивства в Росії священника Алєксандра Мєня. Чи ведуть сліди вбивці до РПЦ? Кримінальна справа про вбивство відомого клірика не розкрита досі. Багато людей переконані, що сліди злочину ретельно приховують

Священник Алєксандр Мень Фото: uk.wikipedia.org

9 вересня 2020 року виповнилось 30 років з дня вбивства відомого православного богослова і публіциста протоєрея Алєксандра Мєня. У радянські часи він став першим кліриком, який виступав з проповідями на телебаченні.

Він також відомий авторством багатьох книг з богослов’я, історії християнства тощо. Найбільш відомими серед них «История религии», що була видана в семи томах, і «Сын Человеческий».

Священник був вбитий ударом важкого предмету по голові вранці 9 вересня 1990 року. Помер від втрати крові неподалік власного будинку. Вбивцю знайдено не було, кримінальна справа досі перебуває у глухому куті.

У багатьох храмах Російської православної церкви сьогодні згадують священника і трагедію, що сталася 30 років тому. Водночас, чимало публіцистів і дослідників вважають, що сучасна РПЦ замовчує інформацію про постать протоєрея Алєксандра Мєня і намагається стерти пам’ять про його наукові та публіцистичні здобутки.

Дійсно, ім’я Алєксандра Мєня досить рідко згадується в контексті розмов про криваві жертви Кремля. Останні роки Радянського Союзу ознаменувались рядом загадкових смертей, у яких народ звинувачує офіційну Москву. Віктор Цой, Владислав Лістьєв – імена відомі багатьом. Рідше можна знайти тих, хто пам’ятає вбитого в приблизно той же час Мєня.

Видання «Credo press» публікує роздуми про те, чому сучасна РПЦ намагається дистанціюватись від постаті Алєксандра Меня.

У публікації йде мова про те, що в церковних лавках по всій території Росії практично неможливо знайти праці відомого православного дослідника. Їх просто нема. А якщо і є – то вони давно забуті на складі чи під купами сучасної «порожньої» літератури.

Причину такої ситуації видання називає «антимєнівську» пропаганду, яка розпочалась ще за його життя, а після вбивства лише посилилась.

Про «загрозу», що надходила від священника попереджав голова КДБ СРСР, пізніше – Генеральний секретар Центрального комітету Компартії Радянського Союзу Юрій Андропов. Дискредитація священника проводилась на найвищому рівні.

Однак, коли Мєня не вдалось усунути з публічного інформаційного простору – його ліквідували.

На користь версії ліквідації, а не побутового чи розбійницького вбивство, говорять свідчення очевидців, які говорять про ретельне знищення всіх слідів у перші хвилини після скоєння нападу на священника.

На місці події була викошена трава, після чого і розпочались слідчі дії із залученням службових собак. Туди ж відрядили чимало співробітників міліції, які, фактично, «затоптали» всю околицю. З редакції Останкіно вилучили всі аудіо- та відеоматеріали.

Розслідування просто «зависло». А поряд з тим, розпочався тиск на Міхаіла Кочєткова, який проводив відеозапис лекцій священника Алєксандра Мєня. Від нього вимагали віддати всі плівки, інакше на нього очікує така ж доля, як і самого вбитого протоєрея. Проте, всі записи вдалось зберегти.

Для сучасної Російської православної церкви навіть зараз, через 30 років після свого вбивства, священник Алєксандр Мєнь становить чималу загрозу.

Він завжди говорив, що небезпека надходить від «релігійних збочень». Він мав на увазі «закритий та агресивний» тип релігійності, який несе на собі печатку соціального і морального зачерствіння.

Як ми бачимо в наш час, РПЦ дедалі більше черствіє і перетворюється на «закриту і агресивну» релігійну організацію. А «духовна» література, якою РПЦ годує сучасних адептів «русского міра», витіснила титанічні праці вбитого священника.

Отже, якщо ми озирнемось на весь час, що пройшов, найбільший зиск від вбивства протоєрея Алєксандра Мєня отримала саме сучасна Російська православна церква.

Поряд з тим, складається враження, що в Росії час отця Алєксандра ще не настав і, схоже, настане ще не скоро.

Tagged:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *