Патріарх Кіріл зацікавлений у відновленні Соловецького монастиря, який століттями служив місцем заслання Предстоятель Російської православної церкви особисто перевірив проведення реставраційних та відновлювальних робіт стародавньої обителі-в’язниці

Монастир на Соловках Фото: uk.wikipedia.org

Патріарх Кіріл (Гундяєв) очолив богослужіння в Троїцькому соборі Спасо-Преображенського Соловецького монастиря, у якому перебувають мощі прп. Зосими, Савватія і Германа. Окрім цього, він особисто проінспектував хід ремонтних та відновлювальних робіт в обителі.

Про це повідомляє офіційний сайт Московського Патріархату.

Предстоятелю РПЦ співслужили митрополити та єпископи РПЦ. Богослужіння відвідали топ-чиновники Архангельської області, керівництво Фонду збереження і розвитку Соловецького архіпелагу.

На завершення богослужіння патріарх Кіріл (Гундяєв) звернувся із словом до присутніх: «З особливим почуттям ступаєш на землю Соловків, осяяної великою славою російського православного сподвижництва. Немає другого такого місця, де так переплелись людські страждання, велич людського подвигу і суворість північної природи».

Згодом предстоятель РПЦ ледь-ледь відкрив завісу над причиною його особистої зацікавленості якнайшвидшим відновленням монастиря. Він зазначив: «Понад за все я молюсь про те, щоб ніякі спокуси не руйнували цілісність життя монахів. Щоб ніякі спокуси не стали сильнішими того поклику, який кожен має в серці».

Чи означає це, що патріарх має намір перетворити Соловки на таке собі «місце ув’язнення» заборонених у служінні кліриків РПЦ? Чи не можна прочитати в його словах натяк на майбутнє бунтівного схиігумена Сєргія Романова та його прибічників, яких можна вивезти на Соловки і «забути» на архіпелазі? І все це під красивими лозунгами «збереження цілісності життя кліру».

Окрім того, ідея відновлення діяльності концентраційних таборів давно пронизує голови ідеологів Кремля. Соловки цілком ймовірно могли б стати в’язницею, «з якої не повертаються», під прикриттям святині. Саме там можна було б утримувати політичних опозиціонерів, священників, які протестують проти системи РПЦ.

А найголовніше, що до такої «в’язниці» проносився б бурхливий потік бюджетних коштів на її утримання. І отакий фактор дуже легко міг би пояснити особисту зацікавленість Патріарха Кіріла (Гундяєва) у відновленні та реставрації монастиря, до якого досить непросто дістатись і так само непросто звідти виїхати чи «втекти».

Принагідно нагадаємо, що у 1430-х роках на Соловецьких островах був заснований описаний в публікації Спасо-Преображенський монастир святих Зосими й Саватія. Наприкінці 16 століття він був перетворений на міцну фортецю. Відтоді монастир був також місцем заслання противників російського царизму й офіційного православ’я.

Українців почали засилати туди з початку 18 століття. Починаючи з 1709 року, сюди заслано сподвижників та прихильників гетьмана Мазепи: генерала-осавула Д.Максимовича, полковника Я.Покотила й інших, згодом (1712 року) – архімандрита Гедеона Одорського.

За часів Катерини II найвизначнішим в’язнем Соловецького монастиря був останній кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський. Серед українських в’язнів 19 століття відомий колишній член Кирило-Мефодіївського братства Георгій Андрузький, якого заслано в 1850–1854 роках за написання «Конституції республіки».

Після жовтневого перевороту 1917-го територію Соловецького монастиря було перетворено на перший в СРСР концентраційний табір. З 1949 р. Соловки стали місцем ліквідації інвалідів Другої світової війни.

Tagged:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *