Ставки на підвищення: Зміна сценаріїв Кремля для Білорусі

Світлина OLGA MALTSEVA / AFP

З наближенням президентських виборів все більш ускладнюється не тільки ситуація всередині Білорусі, але й зовнішньополітичні відносини Мінська. Причому, в зв’язку з історією затриманих російських найманців, взаємини Білорусі надмірно напружилися не тільки з Заходом, але вже і з Росією.

Перш ніж розглянути еволюцію кремлівської стратегії стосовно Білорусі, коротко позначимо, як передвиборча Білорусь виглядає з Москви, і що з цього випливає.

Які рішення ухвалив Кремль щодо своїх сценаріїв для Білорусі, коли зрозумів, що тема «майдану» і його жорсткого придушення в Білорусі досить розкручена, що рівень суспільного невдоволення не знижується, і що влада де-факто вже взяла на себе відповідальність за все, що станеться навколо 9-го серпня, а тема «глибинної інтеграції» стає все більш примарною?

  • Москва бачить багатолюдні передвиборні мітинги на користь альтернативних кандидатів і розуміє, що напруженість в білоруському суспільстві не спадає.
  • Лукашенко та його оточення виходять на силовий сценарій, постійно розкручуючи тему «майдану».
  • Застосовуючи власний досвід протестів 10-річної давності, Москва розуміє, що швидше за все без додаткового розгойдування протестувальники не підуть на жорстке протистояння з силовиками. Тобто, картинка багатолюдних мітингів навряд чи перетворитися на картинку жорстких розгонів.
  • Москва бачить стриману реакцію Заходу і антиросійську риторику Мінська. Тому перспектива ізоляції Білорусі і неминуча і швидка «глибинна інтеграція» при «м’якому сценарії» як мінімум відкладається.

У зв’язку з цим, Москва розглядає заміну свого «м’якого» сценарію на більш жорсткий, з «загостренням» ситуації, з метою отримати додаткової вигоди.

Чи то випереджаючи подібний поворот, чи то керуючись власним бажанням включитися в зовнішньополітичну гру із Заходом, Мінськ різко підняв ставки у вигляді «справи Вагнера», виклику кандидатів до ЦВК і порушення нових кримінальних справ проти Тіхановского і Статкевича за статтею про підготовку масових заворушень.

Три сценарії Кремля для Білорусі на вибори 2020

У нашій недавній статті «Пост-правда і пост-вибори за часів пост-Covid в Білорусі. Теорія і практика втручання» ми описували три можливих сценарії дій Кремля під час білоруських виборів 2020 року. Нагадаємо.

1. Акцентована медіаактивність або просте легке «розгойдування» ситуації. Вона б приводила до зниження легітимності нинішнього президента, провокувала можливі репресивні дії. Як мінімум, такі репресивні дії призвели б до чергового «охолодження» на західному напрямку, а при особливій удачі – до зачистки громадянського і медіа поля, залишивши простір для проросійських діячів і наративів. Для цього, як не дивно, не потрібен був би відкрито проросійський кандидат. Досить було б залишити в ситуації з ковід-кризою все як є, або обійтися скромними інвестиціями через треті руки в будь-які дії, що ведуть до помірної дестабілізації. Основний фон повинні були створювати дії в інфополі.

2. Контрольоване серйозне «розгойдування» ситуації та створення «керованого хаосу». Тут витрати на «розкачку» ситуації були б значно більші. Крім усього іншого, такий сценарій передбачав би наявність провокаторів, які б в певний момент довели ситуацію до такого градусу напруження, що або сам Мінськ мав би попросити допомоги у Москви, або Москва за своєю ініціативою надала б братську допомогу в «наведенні порядку».
Навіть без включення Москви масштаб придушення протестів був би набагато більший, ніж при першому сценарії, з імовірністю пролиття крові. Внаслідок цього сценарію цивільне і медійне поля були б повністю зачищені, а західний вектор заблокований. Ізоляція Білорусі тим самим збільшувала б ймовірність здачі на милість Кремля. У такій ситуації діючий президент залишався б на своїй посаді, але втрачав би самостійність прийнятих рішень.

3. «Російський кандидат». Сценарій, за якого популярність альтернативного кандидата «вистрілює» на тлі соціально-економічної та внутрішньополітичної кризи.

У цього сценарію схематично можна виділити два варіанти:

  • кандидата не реєструють, трапляються хвилювання, згодом задіюються сценарії номер 1 або 2.
  • кандидата реєструють і на виборах він отримує більшість у першому турі або перемагає у другому. Все це вимагає тиску вулиці, підтримки Кремля і частини силовиків.

В принципі, такий сценарій на своєму початковому етапі не вимагає домовленостей Кремля з кандидатами, і до пори до часу може йти як «сценарій номер 1», створюючи простір для маневру. Потім, в критичній ситуації, з кандидатом проводяться переговори роз’яснювально-примусового характеру. Такий сценарій несе в собі дуже багато ризиків і витрат, але не є зовсім вже неможливим.

Що було до недавнього часу

Аж до минулого тижня ситуація розвивалася за сценарієм номер 1 – Кремлю фактично нічого не треба було робити, окрім деякого медійного коригування інформаційного ландшафту. Тут важливо підкреслити, що Кремль до пори до часу цілком влаштовував помірний сценарій номер 1, так як тут ситуація перебувала повністю під контролем влади, а значить – ніяких потенційних ризиків з можливим «перехідним урядом» та іншими некерованими речами.

Однак ситуація почала змінюватися, коли стало ясно, що напруженість в суспільстві не спадає, а влада знову робить помилку в розмові з суспільством. Замість діалогу та спроб цивілізованого вирішення ситуації сам Лукашенко і державні ЗМІ почали розкручувати тему «майдану», в тому числі, з демонстрацією можливостей по розгону і зачистці простору силовими відомствами. Про посилену підготовку до такого варіанту подій свідчить також еволюція політичного режиму Білорусі в бік персоналістського військового режиму. З іншого ж боку, тривають велелюдні і абсолютно легальні зустрічі з кандидатами, які для російських експертів і людей при владі виглядають як масові протести.

Кремлівським експертам стало ясно, що напруженість в суспільстві не спаде до виборів. Створюється враження, що силовий варіант в якомусь його вигляді абсолютно неминучий, але не факт, що він створить потрібну картинку для ізоляції Білорусі на західному напрямку. Нове білоруське суспільство незадоволене, але не готове масово підставлятися під кийки. При цьому в державних ЗМІ Білорусі все частіше в якості основної загрози вказується Росія.

Протягом якогось часу Кремль через підконтрольні медіа і Telegram-канали демонстративно дистанціювався від того, що відбувається в Білорусі. Тему можливого «майдану» продовжують тільки умовні патріотичні маргінали, а мейнстрім говорить про неможливість реального майдану і швидше про нагнітанні ситуації самою владою. Фактично, відповідальність за «силовий варіант» повністю перекладається на Лукашенка і його оточення.

Кремль в продовженні «м’якого» сценарію не влаштовує ймовірна слабка реакція Заходу в разі відсутності надмірних репресій. Якщо серйозного охолодження відносин Мінська з Заходом не буде, то і ймовірність «глибинної інтеграції» незабаром зменшується.

Що відбувається прямо зараз?

Є висока ймовірність того, що Москва ухвалить рішення змінити умовно «м’який» сценарій на сценарій номер 2 – керований хаос, і далі – керований уряд ізольованої Білорусі.

У ситуації, коли обстановка напружена і стає ясно, що якийсь силовий розвиток ситуації неминучий, логічно забезпечити в цьому процесі свою присутність – і для створення контрольованого хаосу, і для створення потрібної картинки, і для того, щоб цей контрольований хаос в потрібний момент припинити.

Як вигоди в такому випадку Кремль може отримати зачищене білоруське громадянське поле, безнадійно закритий західний вектор, і зговірливість Білорусі за новим варіантом глибинної інтеграції.

Фактично, сценарій номер 2 забезпечує, з точки зору Кремля, прискорення глибинної інтеграції і позбавляє від тривалого очікування, поки Білорусь «дозріє».

Наскільки нам відомо, новий варіант дорожньої інтеграційної карти у Мішустіна вже готовий і буде покладений на стіл Лукашенку відразу після того, як історія з «виборами» закінчиться.

Розкрутка теми поглиблення інтеграції відразу після виборів вже пішла в навколокремлівських Telegram-каналах.

За інформацією низки джерел, близьких до адміністрації президента Росії, недавно, за підсумками вивчення обстановки в Білорусі, в Кремлі було ухвалене рішення на користь зміни сценарію номер 1 на сценарій номер 2 – загострення ситуації, з перспективою подальших жорстких репресій та ізоляцією Білорусі.

Чи буде при цьому в сценарії номер 2 збережений варіант надання «братської допомоги», сказати складно. Поки в інформаційному полі Кремль максимально дистанціюється від можливих трагічних подій. Показово, що Лукашенко з використанням «справи Вагнера», по всій видимості, почав діяти на випередження і вже посилив контроль кордону з Росією.

Чим відповідає Мінськ

Ймовірно, Мінськ спробував «зіграти на випередження» в своєму традиційному стилі. Ще протягом «м’якого сценарію» він багато разів говорив про втручання, яке начебто і російське, але олігархічного ладу, про незрозумілого роду «майданах» та «вітрах» з різних сторін, обіцяючи жорстке придушення.

Напевно ще раніше володарями інсайда про ймовірну зміну кремлівського сценарію стало і оточення Лукашенка. (Причому цей інсайд насправді міг бути цілеспрямованим зливом, рівно для того, щоб ще більше підвищити нервозність і спровокувати білоруську владу на жорсткі дії всередині країни, в першу чергу, проти власних громадян)

Для нейтралізації можливих дій з боку Росії і для того щоб заручитися підтримкою України і Євросоюзу, білоруська влада зробила своєрідний сильний хід.

Таким чином, затримання «вагнерівців», незалежно від справжньої причини їх знаходження на території Білорусі, виглядає як попереджуючий хід Мінська у відповідь на можливу зміну планів Москви. Це означає різке підвищення ставок в протистоянні Мінськ – Москва, а також додаткові можливості у відносинах із Заходом і Україною. Повідомляється, що СБУ вже готує запит на екстрадицію частини затриманих. Судячи з того, що сьогодні вже держсекретар Ради безпеки Білорусі Андрей Равков заявив про порушення кримінального переслідування за статтею «тероризм», влада Білорусі налаштована на серйозну розкрутку «справи Вагнера».

У цю ж канву подій лягає сьогоднішній виклик кандидатів до ЦВК, де їм було розказано про ще 170 бойовиках, що бродять по країні, і про два табори підготовки в Росії, під Псковом і Невелем. Прес-реліз Слідчого Комітету створює у читача враження, що справи Сергія Тіхановском, Миколи Статкевича і «вагнерівців» в частині підготовки заворушень об’єднані або будуть об’єднані в одне.

У відповідь на ймовірну загрозу з боку Росії влади Білорусі, схоже, створюють чергового Франкенштейна, зшитого з російських «бойовиків», які незрозуміло навіщо перебували на території Білорусі, і опозиціонерів, які вже більше двох місцях знаходяться під арештом. Уявити Тіхановского і, особливо, Статкевича, які перебувають в СІЗО, лідерами проросійських заворушень – це дуже сильний хід у бік Заходу, який повинен це все проковтнути, жахнутися і взагалі закрити очі на те, що відбувається.

«Справа Вагнера» виглядає реінкарнацією справи «Білого легіону», тільки тепер уже кольорів російського триколора. Природно, що незалежне медійне поле Білорусі відреагувало на ці події з великим скепсисом.

Проблема для нинішнього інформаційного управління ситуацією в тому, що тепер, серед заяв про такий майдан, інший майдан і різні ворожі групи, які вже перетворилися на інформаційне сміття, реальна, правдива інформація, навіть якщо вона й існує, ризикує бути проігнорованою громадськістю навіть при всіх зусиллях державної пропаганди.

І, як не парадоксально, в цьому і є перемога і принцип російської гібридної війни – замутити інформаційне поле до ступеня неможливості визначити, що відбувається насправді. В результаті публіка перестає довіряти будь-чому. Безвідповідальна інформаційна політика білоруської влади і низький рівень довіри до неї серед білорусів цьому вельми сприяє.

Як можна переламати хід кремлівських сценаріїв?

Зараз протестні настрої в Білорусі побудовані на загальному невдоволенні ситуацією, створеною беззмінним правлінням Лукашенка, і для суспільства не дуже важливо, хто опинився ситуативним лідером. Лише переклад всієї ситуації в переговорний процес про реформи і зміни в країні між білоруською владою, політичною опозицією і громадянським суспільством здатний прибрати елемент (керованого ззовні) хаосу, і перевести його у внутришньобілоруську площину.

Таким чином буде прибрана стихійна складова протестів і невдоволення суспільства тим, що відбувається в країні, можна буде перевести в конструктивне русло. Нещодавно на черговій зустрічі з силовиками Лукашенко поставив завдання: головне – зберегти країну, а вибори президента – другорядна справа. Якщо так, то білоруській владі саме час ініціювати повноцінний діалог національної згоди. Тоді це буде здоровий і мирний білоруський сценарій.

Ольга Кевере, стратегічний директор iSANS

Tagged:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *