У Росії планують зміни до законодавства про релігійні організації. Чиї інтереси захищає Кремль? На перший погляд в РФ прагнуть сприяти РПЦ, але з іншого боку, держава посилює свій і без того колосальний вплив на релігійне життя

Фото: logoslovo.ru

21 липня 2020 року Уряд Російської Федерації подав до Державної Думи законопроект, який покликаний скоригувати діючий Федеральний закон «Про свободу совісті та про релігійні об’єднання», повідомляє «Credo press».

Вважається, що нормативно-правовий акт буде прийнято, чи відхилено, вже у вересні. Нововведень досить багато. Але ключовими можна виокремити декілька.

По-перше, розширюється коло підстав для втручання держави в справи релігійних організацій. Фактично будь-яке протиріччя законодавству РФ відтепер дозволятиме державним органам впливати на діяльність таких організацій.

Означає це те, що при виявлених будь-яких порушеннях (фінансових, адміністративних, санітарно-епідеміологічних) чиновники зможуть детально вивчати організацію, її членів та діяльність.

По-друге, всі релігійні організації будуть ретельно перевіряти на зв’язок з тероризмом. Особи, які підозрюються в тероризмі, фінансуванні терористів, особи, перебування яких в РФ є небажаним, особи, у діях яких суд знайшов ознаки екстремістської діяльності, не можуть бути керівниками та учасниками релігійних груп.

Тут резонно постає питання щодо Російської православної церкви. Зв’язок кліру РПЦ з терористичними організаціями «ДНР/ЛНР» питань не викликає. Звісно ж, РФ їх поки не визнає терористичними чи екстремістськими. Але, якщо раптом відношення влади зміниться – архієреям РПЦ точно буде непереливки.

Окрім цього, суттєво обмежуються права громадян. До цього часу, будь-яка людина може бути членом будь-якої общини. Злочинці також наділені правом на віросповідання. Але, після прийняття зазначеного законопроекту, ситуація зміниться кардинально.

По-третє, посилюється контроль за особами, які викладають в духовних освітніх закладах або виконують управлінські функції. Новий закон передбачає обов’язкову атестацію осіб, які отримали духовну освіту за кордоном, в російській системі духовної освіти.

Це викликає чимало запитань, оскільки більшість релігійних лідерів сучасної Росії отримали освіту за кордоном. Звісно ж, далеко на всі вони пов’язані з терористичною діяльністю. Але це розв’язує руки державним органам, посилює тиск держави на релігійних лідерів, і винятків не передбачено ні для кого.

По-четверте, держава фактично забороняє вихід рядових общин зі складу централізованої релігійної організації. Іншими словами, якщо статут релігійної організації є заборона на вихід зі складу общин чи парафій, то держава такі общини одразу ж визнає незаконними.

Ця ситуація продиктована подіями навколо Середньоуральського монастиря, контроль над яким зберігає бунтівний Сєргій Романов, та страхом перед розколами будь-якого масштабу.

Така норма, до слова, може бути поширена і на Російську православну церкву за межами Росії. Відтак, Православна церква України може бути оголошена в Росії не просто «розкольницькою організацією», а організацією «поза законом».

Окрім цього, на підставі нового закону, Росія може відчувати за собою право втручатись у внутрішні справи, до прикладу, Білорусі, Молдови, якщо наявні там філії РПЦ раптом попросять томос про автокефалію у Вселенської Патріархії і відмовляться бути частиною російського православ’я.

І, нарешті, по-п’яте, інформація про віросповідання в назві організації можуть мати лише такі з них, засновниками яких є релігійні організації.

Це означає, що «православними» тепер можуть називатись лише парафії та общини. Газети, журнали, благодійні фонди тощо, якщо до цього вони були «православними», будуть змушені змінити назву. Наприклад, газета «Православный Санкт-Петербург» чи портал «Православие и мир», які десятки років працювали під такою назвою, будуть змушені змінити своє ім’я.

У підсумку, очевидно, що весь законопроект мав би посилити Російську православну церкву, закріпивши її монополізм на релігійному просторі РФ. От тільки результат може вийти досить неочікуваним.

Православ’я може повністю зникнути з публічного простору Росії. А тотальний державний контроль обернеться таким-собі поверненням до кадебешного радянського минулого. Поняття «свобода віросповідання громадян» просто нівелюється численними заборонами, перевірками та наглядом.

Чи готова РПЦ всеціло приміряти на себе офіційно закріплену роль «кремлівської шістки», на разі, не відомо. Коментарі архієреїв та кліриків з приводу даного законопроекту, на момент публікації відсутні.

Tagged:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *