Путін, РПЦ та окультизм. Частина І. У що вірить Путін? «Духовний фронт України» починає серію публікацій релігієзнавчині Тетяни Деркач про дії російської верхівки, які важко вписуються в образ «істинно православних вірян». До чого тут шамани, обереги та Шамбала — читайте у першій частині

Тетяна Деркач,

спеціально для «Духовного фронту України»

У Росії почали відбуватись дуже незрозумілі речі. Спочатку пострадянське суспільство сколихнула історія з походом якутського шамана Алєксандра Габішева на Кремль з метою вигнання звідти нечистої сили у вигляді Путіна та неадекватна реакція на це російської влади. Ну, йде собі людина, представляється шаманом-воїном, хоче «вигнати Путіна». Кому він заважає? Але силові структури поставлено на вуха, ОМОН кількістю 20 осіб бере штурмом його будинок. Шамана оголошують небезпечним екстремістом та забирають в психлікарню. Все це здавалося б маячнею, якби не підстави думати, що Кремль дійсно побачив в цьому невисокому впертому чоловікові загрозу.

Днями – освячення очільником РПЦ патріархом Кірілом екстравагантної будівлі, яку чомусь назвали храмом. Причому головним храмом Збройних сил РФ. Чи можуть ці речі бути пов’язані, і що було б варто знати про духовні пошуки російського керівництва – покровителя РПЦ?

Комусь все написане нижче може здатись не більш як авторськими здогадками або спекуляціями, але є факти, з якими важко посперечатись.

У що вірить Путін?

Немає сумнівів, що арешт Габішева інспіровано політичним керівництвом Росії. Безглуздість проведеної операції наштовхує на думку, що Кремль повірив у магічну силу шамана. Як таке може бути? Адже ми звикли вважати весь політико-бюрократичний та бізнесовий топ-менеджмент Росії вірними чадами РПЦ. Вони вкладають мільйони у відновлення православних храмів, регулярно їздять на Афон, організують доставку з Єрусалиму благодатного вогню, фінансують приїзди мощів з різних помісних церков…

Але насправді це далекувато від істини. Почнемо з «главаря» цієї державно-приватної корпорації – Владіміра Путіна. Він час від часу світиться в російських храмах, але його ритуальні дії не йдуть далі стандартного набору захожанина: «перехреститись – поставити свічечку». Принаймні, це той максимум, який є в публічному доступі. Але російські ЗМІ регулярно задаються питанням: чи є Путін віруючим взагалі, і православним віруючим зокрема. Йому регулярно згадують такі «маніфести православності»:

«Комуністична ідеологія дуже схожа на християнство»,
«Кодекс будівельників комунізму – це сублімація, примітивний витяг з Біблії»,
«Леніна поклали до Мавзолею – чим це відрізняється від мощей святих для православних? Мені кажуть: ні, в християнському світі немає такої традиції. Як же немає? На Афон поїдьте, подивіться, там мощі святі є»,
«У кого ви вірите?» – «В людину, в його добрі помисли».

ЗМІ помітили, як на Водохреща в 2018 р. під час сходження в ополонку Путін перехрестився зліва направо.

Формально його позиціонують як православного, і навіть приписують йому духівника – митрополита Псковського та Порхівського Тіхона (Шевкунова). Однак, за словами тих, хто знає Путіна, це лише ситуативне або кон’юнктурне прикриття його справжньої синкретичної космологічної концепції. Тоді чому РПЦ? Сам він пояснював, що в 1996 р. у нього згоріла дача, і вцілів лише алюмінієвий хрестик. Тоді, здається, вперше у Путіна з’явився оберіг, захисний амулет.

Але на християнських амулетах президент РФ не зупинився, судячи з його подальших сакральних експериментів. Про кілька спроб оволодіти Афоном багато писали в пресі. В 2001 р. «Богородиця не пустила»: різко погіршились погодні умови – туман та снігопад. 2002 року – дуже утаємничений візит на Афон на Страсному тижні – і знов зірвалось. На 5-7 вересня 2004-го було призначено чергове «взяття Афону». За сценарієм, Путін мав підпливти до Святої гори на військовому кораблі, а потім з неба спуститись на вертольоті. Але сталась трагедія в Беслані – знов не зрослося. На путінському вертольоті полетів патріарх Александрійський Петро VII – сталася дуже незрозуміла авіакатастрофа і патріарх з низкою інших релігійних діячів загинув. Наступний штурм – 2005-го – ознаменувався тим, що на дорогу перед авто Путіна вискочив віслюк, і Путін вимушений був метушливо рухатися за ослячою дупою. На зворотному шляху русофобський ослячий променад повторився. Як сказав насельник монастиря Симонопетра, це був якийсь знак Богородиці Путіну. Напередодні президентської кампанії 2012 року Путін знов намагається пробитись на Афон, знов на Страсному тижні – йому у в’їзді відмовляє…грецька влада! Остання, шоста спроба закріпитись на Святій горі – 2016-й. Саме тоді йому вдалось вдертись на крісло візантійських імператорів. Мабуть, впертість віслюка допомогла.

Цікаво, що вже тоді президент РФ носив кабалістичну червону нитку-оберіг на руці.

Мабуть, десь після першого знаку від Богородиці Путін вирішив диверсифікувати ризики нападу злих сил і вдарився в шаманізм. Мова йде про пошуки входу до Шамбали, підкорення тотемних тварин, зацікавленість в ученні Реріхів та пошук так званих «місць сили».

Портал в Шамбалу

Мабуть, всі помітили, що всі свої відпустки Путін проводить на Алтаї, головним чином в республіці Тива (Тува). Що його туди непереборно тягне, тим більше разом з міністром оборони Сєргєєм Шойгу – етнічним бурятом та нащадком шаманського роду? Все просто. Путін помішаний на трьох речах: всевладді, безсмерті та безпеці. Звідси ноги ростуть у пошуків Шамбали, досліджень «генетичної корекції» людини та звернення до езотеричних, а то й відверто окультних практик «енергетичного захисту».

Але все по порядку. Дамо слово самому Путіну та його співбесідникам.

«Республіка Алтай – одне з найбільш унікальних, святих місць, які потрібно берегти».
«На думку президента, Гірський Алтай повинен перетворюватися не стільки в центр туризму, скільки в сакральний, духовний центр. Національний лідер добре сприйняв ідею про Гірському Алтаї як прабатьківщину і центрі тюркомовних народів світу. У зв’язку з цим президент доручив своєму апарату попрацювати над ідеєю проведення в Гірському Алтаї форуму глав тюркських держав».

Всілякі науковці та політологи всіма силами догоджають президентові РФ, регулярно йому підкидаючи докази, що Алтай – прабатьківщина всіх великих цивілізацій. Російські дослідники стверджують, що алтайською містикою Путін зацікавився в 2014 році: «Президент побував уже в багатьох сакральних місцях, а коли почалася війна і відкрита смута, знайшов точку сили на Алтаї. Якщо так, то цілком логічно. Згідно Алтайському Білику (це давнє коріння народної мудрості Росії), коли починаються зміни і виникає смута, правитель повинен повернутися до витоків річки життя». Йому активно втовкмачують, що саме Алтай є спільним коренем слов’ян та тюрків і саме це «місце сили» може стати точкою зборки Росії, яка складається якраз з цих двох етногенетичних типів. Не забуватимемо і про Золоту орду як державотворчу силу Росії, та яка утворилась саме на Алтаї з улусу Джучі сина Чингіcхана. І могила самого Чингісхана начебто в Туві знаходиться. Ну, де ще шукати кільце всевладдя? Принаймні, тепер зрозуміло, чому 2007-го Віктор Янукович їздив на Алтай до шаманів коліно лікувати. Чудова можливість повирішувати міждержавні питання.

Взагалі у Путіна прослідковується слабкість до пошуку «місць сили»: такими є Валдай, Селігер та Ізборськ, де засновано найбільші політичні клуби-дискусійні майданчики, Кубань, де в оточенні дольменів розташовані резиденції Путіна і патріарха Кіріла, Херсонес – місце хрещення князя Володимира. В принципі, Путіну все одно, яка енергія виходить з «місць сили» – аби все слугувало його захисту. Судячи з усього, спільної київської купелі хрещення слов’ян президентові Росії виявилось замало. Київ Путіна відштовхнув, як раніше відштовхнув Афон. Довелось прихопити хоча б Херсонес – нехай буде.

Російська православна церква, як не старалась, а стати монополістом в сфері постачання сильної енергії для свого невмирущого президента так і не змогла. Коронавірусна пандемія, здається, взагалі може поховати імідж РПЦ як наймогутнішого «провайдера благодаті». Це й логічно: як може церква забезпечити сакральну всемогутність Путіна, якщо вона не змогла убезпечити власних священників та єпископів від коронавірусної смерті. Скоріш за все, це безпосередньо вплине на зниження інтересу керівництва Росії до православ’я як такого. Що, своєю чергою, може позначитись і на підтримці української філії РПЦ. Особливо після повального мору в Києво-Печерській лаврі.

Але повернемось до Шамбали.

Тувінські шамани наполягають на тому, що в їхній республіці біля розваленої фортеці Пор-Бажин знаходиться північний вхід до Шамбали. Сміх сміхом, а в 2007 році Сєргєй Шойгу організовує туди «археологічну експедицію» та переконує Путіна, що там – таки вхід до Шамбали.

Якщо шаманізм – все ж таки відверто «міцний напій» для росіян, певною популярністю стала користуватись суміш православ’я та окультної езотерики – агні-йога («Жива етика», вчення Реріхів). Соборне засудження від РПЦ 1994 року цього синкретичного вчення окультного походження жодним чином не вплинуло на шанування «культурного насліддя» Реріхів. Хоча, за визначенням Архієрейського собору РПЦ, «люди, що розділяють вчення цих сект і рухів, а тим більше сприяють їх поширенню, відлучили себе від Православної Церкви».

Реріхівське товариство ретельно збирає всі панегірики Путіна на адресу агні-йоги на кшталт «Я з дитинства читаю Вчення Живої Етики». 2019-го Путін домовився з сербським президентом Вучичем про незвичний обмін: росіяни сербам віддають петербурзький лист Мирославова Євангелія, а серби росіянам – кілька картин Реріха. Тему геніально прокоментував Дмітрій Мєдвєдєв, тодішній прем’єр-міністр РФ та вірне чадо РПЦ в дусі «велику роль грають духовні зв’язки в зближенні російського та сербського народів».

Під час візитації до відомого китайського монастиря Шаолінь в 2006-му «В. Путін з радістю отримав від настоятеля Ши Юнсін в подарунок сакральні сутри психо-фізичної доктрини шаоліньського кунфу, зазначивши, що його дочки порадіють такому дару». От, питається, навіщо козі баян? «У спортивному залі монахи Шаоліня проводили тренування. Ши Юнсінь познайомив президента РФ з одним з майстрів “ушу” на ім’я Ши Яньчжоу і сказав, що цей досвідчений майстер здатний застосувати “цигун” як потужний засіб самозахисту і відсічі ворогу». Цигун (навіть бойовий або жорсткий) – це не бойове мистецтво, на відміну від кун-фу, а набір певних східних психопрактик.

Вже тоді слабкості Путіна почали вилазити на поверхню і експлуатуватись різного роду заклинателями.

Tagged:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *