Поправки до Конституції РФ… Чи варто готуватись до ескалації війни? Напередодні параду в Москві та голосування росіян за поправки до основного закону риторика посадових осіб Росії набула загрозливого характеру

Зовсім небагато часу лишилось до дня «доленосного» волевиявлення росіян, у якому буде вирішуватись доля поправок до Конституції Російської Федерації. Втім, «буде вирішуватись» – це гучно сказано. Складається враження, що Кремль вже давно все вирішив. І його плани можуть нести небезпеку для миру на всьому європейському просторі.

По мірі наближення до дати голосування риторика посадових осіб Кремля стає вкрай агресивнішою.

На початку червня президент РФ Владімір Путін своїм указом увів у дію «Основи державної політики Російської Федерації в галузі ядерного стримування».

У пункті 4 записано, що ядерне стримування «гарантує захист суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування потенційного противника від агресії проти Російської Федерації та (або) її союзників, а у випадку виникнення військового конфлікту – недопущення ескалації військових дій та їх припинення на прийнятних для Російської Федерації та (або) її союзників умовах».

Видання ZN.UA звертає увагу, що зразу після «стримування агресії проти РФ» йдеться про ядерне стримування взагалі будь-якої військової відповіді на адресу Росії у випадку «виникнення військового конфлікту», без зазначення його причин.

Загроза полягає в тому, що під вказану категорію не двозначно підпадає Операція об’єднаних сил, яку проводить Україна у відповідь на вторгнення РФ в Донецьку та Луганські області та військові дії місцевих сепаратистів.

Окрім того, РосЗМІ вже досить давно розкручують тему військової загрози, яка, нібито надходить від України. Нібито, офіційний Київ планує ракетні удари по Криму та активний військовий наступ на окупований Донбас.

Наступним меседжем став російський документальний фільм «Россия. Кремль. Путин». Наприкінці відео (починаючи з 48-ї хвилини), Владімір Владіміровіч прямо заявляє, що під час розпаду Радянського Союзу, всі колишні союзні республіки «прихопили» з собою величезні об’єми «ісконно россійской» території, і називає це «подарунками російського народу».

І отут привід для занепокоєння виникає практично для всіх держав, які мають спільний кордон з РФ. Найбільшу тривогу, звісно ж, відчули держави Балтії і Україна, столицю якої Київ росіяни вважають своїм.

Не може заспокоїти навіть заява прес-секретаря Владіміра Путіна Дмітрія Пєскова, який запевнив, що «Росія не має територіальних претензій до сусідніх держав». Слова посадовця опублікувало видання Коммерсант.РУ.

Його репліка про те, що «це питання не на часі» звучить як максимальне ухиляння від відповіді. Також двозначно можна зрозуміти його відповідь на питання: «Чи є за межами Росії ще території, які вона б хотіла приєднати?», Пєсков відповів: «Президент про це нічого не говорив».

Дійсно, Президент РФ міг нічого не говорити про це, але плани виношувати йому це аж ніяк не заважає.

Після цього, джерела з представників російської влади прокоментували засобам масової інформації, для чого ж приймаються зміни до Конституції. «Поправка до конституції РФ про захист цілісності Росії потрібна, щоб зробити неконституційними будь-які законопроекти, пов’язані з поверненням Криму Україні», – повідомляють джерела.

Знову ніяких натяків на те, що відносини з Україною будуть розвиватись у дусі добросусідських відносин.

Наостанок, почали звучати агресивні заяви в адресу всієї Європи.

«22 червня 1941 року на СРСР напав гітлерівський Євросоюз» – публікація з такою назвою розганяється по російському інтернет-простору прямо в ці дні.

І росіяни починають щиро вірити, що в Другій світовій війні вся Європа протистояла Радянському Союзу. А якщо пряма агресія тої чи іншої держави не була присутня, то такі країни континенту все одно виступали економічними союзниками Гітлера.

При цьому, Кремль усіляко намагається стерти з пам’яті факт військово-економічного співробітництва Німеччини і СРСР з 1939 по 1941 роки, про факт спільного нападу на Польщу у 1939 році. Усіляко замовчуються відомості про «Російську визвольну армію» (РОА) генерала Власова, «Російську визвольну народну армію» (РОНА) командира Камінського, «15-й казачий кавалерійський корпус СС» полковника Кононова, «29-у гренадерську дивізію СС» (російська № 1), Дивізію «Руссланд», які воювали проти СРСР на боці Гітлера.

І от зараз, максимально проявляються наслідки неправильного засвоєння уроків історії, які накладаються на маніакальну пропагандистську державну машину. Агресія Російської Федерації росте. «Навколо всі вороги» – декларує Кремль і брязкає при цьому балістичними ракетами.

То до чого готуватись мирній Європі і, особливо, Україні, яка і так вже достатньо постраждала від войовничої політики Російської Федерації за останнє десятиліття?

Відповіді на це питання, на жаль, не втішні.

Tagged:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *