На заході Німеччини встановили пам’ятник Лєніну – «мислителю всесвітньоісторичної ваги»

Вчора у німецькому місті Гельзенкірехен з дозволу місцевої влади було встановлено перший у Західній Німеччині пам’ятник Лєніну. Ініціатором його спорудження виступила Марксистсько-ленінська партія Німеччини. Дискусія про доцільність таких дій тривала не один місяць, але в підсумку місцева влада проголосувала схвально і пам’ятник вже встановлено.

Про це повідомляє сторінка Християни для України з посиланням на DW

Це знакова подія не лише для цього окремо взятого міста, але й для Німеччини загалом. Держава, яка десятки років була поділена, коли третину її земель окупували комуністи, так легко відступає перед червоним терором.

«Час монументів расистам, антисемітам, фашистам, антикомуністам та іншим реліктам минулого точно минув», – заявила Ґабі Фехтнер, яка очолює Марксистсько-Леєінську партію Німеччини. Після цього вона назвала лідера Жовтневого перевороту «мислителем всесвітньоісторичної ваги, що випередив свій час, раннім борцем за свободу та демократію».

У цій парадигмі ряди фашистів поповнюються Вінстоном Черчиллем та Шарлем де Голлем, які в роки Другої світової війни якраз боролися проти держав Вісі та зіграли чималу роль для відновлення своїх держав. А Лєнін постає як «світоч прогресу» та «великий демократ». Щоправда, плоди його «демократії» попередні покоління чудово відчули як через абсолютно імперське захоплення інших народів, так і в ході комуністичних перетворень 1920-х.

На наших очах ціла цивілізація втрачає своє обличчя та здоровий глузд. Пам’ятники Вашингтону, Черчиллю, Джефферсону руйнуються та псуються за так званий «расизм і токсичність», однак діяння справжніх злочинців, якими були комуністи, не визнаються об’єктивною причиною для засудження дій таких постатей як Лєнін, Мао, Троцький чи навіть Сталін.

Пам’ятники – це не лише кам’яні чи металеві статуї на вулицях і площах. В них відображаться культура, цінності та пріоритети того народу і тієї спільноти, яка їх споруджує. Комуністичні стяги все частіше майорять на заходах, присвячених нібито демократії.

Українці знають, що Лєнін – це не та людина, чий пам’ятник має прикрашати міські площі. Одні це зрозуміли 1991-го, інші 2014, а хтось ніколи в цьому і не сумнівався. 100 років тому наші предки постраждали від червоної тоталітарної машини, породженої з божевільної ідеї боротьби класів. Але не засвоєні уроки історії мають здатність повторюватися.

Tagged:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *