17 травня – День пам’яті жертв політичних репресій

Кількість жертв політичних репресій в Україні не піддається підрахунку – це неймовірні цифри. Деякі фахівці вважають, що за період від початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже півтора мільйона осіб (із них понад 50% українці). Величезну кількість із них було розстріляно, всі інші пройшли тюрми, заслання, вислання (майже 3 мільйони українців), каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах, пише Укрінформ.

Терор і репресії вразили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священиків, представників культури, селянство. Особливо тяжкою і болісною спадщиною минулого стали масові репресії, які чинились сталінським режимом та його прибічниками в Україні у 30-х роках. Приміром, в Україні в 1937–1938 роках було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів.

В оперативному наказі НКВС №00447, що дав старт масовому терору в 1937 році є такі рядки:

«… Крім того, в селі та місті досі ще гніздяться значні кадри кримінальних злочинців – скотоконокрадів, злодіїв-рецидивістів, грабіжників та ін. Ті, що відбували покарання, які втекли з місць позбавлення волі і переховуються від репресій. Недостатність боротьби з цими кримінальними контингентами створила для них умови безкарності, що сприяють їх злочинній діяльності … »

У наказі йшлося про репресії щодо колишніх куркулів, білогвардійців, церковників, есерів, кримінальників-рецидивістів. Тобто про тих, з ким совєтській владі не по дорозі у «світле майбутнє», пише Константін Богуславскій.

Хороші люди повинні знищити всіх поганих людей і тоді заживемо!

Вище представлена ​​виписка з протоколу «трійки» УНКВС по Одеській області та акт про розстріл на Краснянську Олену Никифорівну.

Що ми можемо дізнатися з виписки? На момент арешту Краснянській було 22 роки. З родини розкуркулених, з 15 років поневіряється. Без певного місця проживання, роботи та паспорта. Іншими словами – бродяга. На життя заробляє крадіжками і проституцією.

Тобто, жила людина в сім’ї. Сім’ю розкуркулили, батьків швидше за все вислали, підліток став волоцюгою і злодійкою. Бродяжити і красти – це звичайно не дуже добре, але і на розстріл, м’яко кажучи, не тягне. Але під наказ 00447 відмінно підходило: невиправний, на думку совєтської влади, рецидивіст, даремний в прекрасному совєтському суспільстві.

Tagged:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *