Нещодавно у Грузинській православній церкві спалахнув публічний скандал. Митрополит Петре Цаава на засіданні Синоду звинуватив патріарха Грузії в «одержимості гріхом педерастії та гомосексуалізму», за що був позбавлений титулу митрополита. За предстоятеля ГПЦ заступилися багато політиків, у тому числі і прем’єр-міністр Ґеорґій Ґахарія.

Цей скандал розгортається на тлі іншого, дволітньої давнини: протоієрей Ґеорґій Мамаладзе, головний фігурант так званої ціанідової справи, засуджений два роки тому за спробу вбивства секретаря-референта патріарха Шорени Тетруашвілі (надзвичайно впливова персона в ГПЦ), як і раніше наполягає, що став жертвою інтриг патріархії. Мамаладзе нині за ґратами. Він погрожував оприлюднити листа, який би викрив багатьох священнослужителів у їх «смертних гріхах». Тоді ж поповзли чутки, що мова йде про содомські гріхи.

Про це пише громадський активіст Павло Подобєд.

Такий відвертий наїзд на патріарха – справа нечувана для Грузії. Особа Іллі Другого для грузин майже сакральна. Це вам і близько не владики Філарет чи Любомир зразка 2014 року. Та й сама ГПЦ – потужний гравець грузинської політики, яка має вплив практично на всі сфери суспільно-політичного життя держави.

Обидва скандали порушують питання про транзит влади в ГПЦ. Чимало оглядачів, серед яких, наприклад, Бека Міндішвілі, вважають, що у різних політичних сил є власні кандидати на патріарший престол.

Провладні ЗМІ здебільшого підтримали чинного патріарха у скандалі, опозиційні радше підбирають потрібні слова для виправдання Петре Цаави, який, до слова, послідовно та наполегливо добивається від грузинської влади помилування для Ґеорґія Мамаладзе. Пан Саакашвілі поквапився звинуватити чинну владу Грузії в тому, що та допустила «до розколу в церкві».

Синод ГПЦ не засідав з грудня минулого року, коли розглядалося питання визнання автокефалії Української Православної Церкви. Однак на останньому засіданні, зі зрозумілих причин, про неї не говорилося. До речі, дотепер немає твердої певності яку саме позицію займе Синод ГПЦ в українському питанні. Напевно Кремль хотів би мати більше впевненості у «правильному рішенні грузин щодо ПЦУ».

Раніше The Jamestown Foundation писав про те, що патріарх Ілля Другий готував наступника – 48-річного митрополита Шіо, широко відомого своїми промосковськими поглядами, готового пробачити росіянам окупацію грузинських територій лише заради «добросусідських відносин із православним сусідом».

Висновок: припускаю, що в опального митрополита Цаави могли бути щирі наміри, але режисером дійства, цілком може бути ФСБ, що прагне до посилання проросійської партій в Синоді. В світлі останніх подій в православному світі (визнання греками автокефалії ПЦУ, поразка Москви у Латвії тощо) – росіянам дуже потрібно забезпечити собі контрольний пакет акцій в Синоді ГПЦ. Чи стане в своїй зовнішній політиці ГПЦ більше схожою на Польську автокефальну православну церкву і як поведе себе в справі визнання ПЦУ – покаже час.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close
%d блогерам подобається це: