Архієпископ: Філарет свій авторитет обміняв на сумнівну перспективу «керувати до смерті і померти Патріархом»

Прикро і гірко дивитися, як 90-літній старець залишки свого авторитету і слави імені «Київський Патріархат» підкидає у тліюче вогнище особистих амбіцій «керувати до смерті». Про це пише в своєму блозі архієпископ ПЦУ Євстратій (Зоря).

Протягом дня кілька разів починав писати свою реакцію на заяву та звернення. Бо не можу просто промовчати.

Хотів і навести аргументи для спростування, і докладніше розповісти про те, яку роль настоятель Володимирського собору прот. Борис Табачек відіграв у задурюванні Патріарха (якраз рівно два роки тому) примарою «зняття анафеми», щоби втягнути його в московську аферу. Бо те саме він робить і зараз, і дуже ймовірно – з тими самими «партнерами».

Але потім стирав написане – не лежить душа 100500-й раз пояснювати очевидне, і все тут… Бо все всім і так зрозуміло. Нічого нового не було сказано чи написано – тож і повторюватися в контраргументах є зайвим.

Тільки прикро і гірко дивитися, як 90-літній старець залишки свого авторитету і слави імені «Київський Патріархат» підкидає у тліюче вогнище особистих амбіцій «керувати до смерті».

А що буде потім – то «Бог потурбується», бо ЖОДНОЇ логічної перспективи майбутнього після себе для окремого існування обмеженого кола своїх послідовників – старець не здатен окреслити.

Підзвітний кремлівській владі митрополит з РФ очолить «Київський Патріархат»? Чи осуджений за шахрайство «єпископ»? І вони «збудують таку велику Церкву, що з нею не зможуть не рахуватися»? Чи все ще жевріють сподівання, що «ПЦУ розвалиться і я залучу до себе архієреїв перспективою, що вони можуть стати Патріархом»? (практично дослівна цитата)

Не публічно старець казав ще взимку: «Слухайте мене до смерті. А як помру – робіть, що хочете». Отже, йому насправді здається вже байдуже, хто очолить і що збудує. Головне – «я був, є і помру Патріархом». А що буде потім – ваші проблеми.

Як говорив містер Мілтон, герой роману Ендрю Найдермана «Адвокат диявола» і одноіменної стрічки: «Безперечно, марнославство – мій найбільш улюблений з гріхів».

Тож

Господи, помилуй!
Господи, помилуй!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close
%d блогерам подобається це: